Важливо не просто похвалити дитину, але зробити це правильно. Похвала має бути безумовною…
Те, що дорослі уміють критикувати дітей, добре відомо. І переважна більшість батьків зі своїми «який ти неохайний!», «дивися он інші дітки, які хороші!», «ти нездара!», «у тебе вічно нічого не виходить!» переконані, що критика - двигун на шляху до успіху. Ми критикуємо так само природно, як дихаємо. Адже з дитинства звикли, що усі й усьому дають оцінки. Така уже у нас звичка завжди фокусувати у вагу на тому, як подивляться, що скажуть, що будуть думати, як оцінять. Для виховання вільної, здорової, активної та відповідальної за своє життя людини, важливо давати дитині можливість самій складати свою думку про все. Але й обходитися без позитивної оцінки дій і досягнень дитини недопустимо, тому що думка дорослого, а особливо близької людини, має особливе, важливе значення.
Однак важливо не просто похвалити дитину, але зробити це правильно. Похвала має бути безумовною, тобто не допустимі ніякі порівняння з іншими дітьми або уточнення типу «але ...». Діти завжди потребують уваги та оцінки з боку дорослих. Але це аж ніяк не означає, що оцінка неодмінно повинна бути позитивною. Вона повинна бути адекватною. Знаючи межі дозволеного, отримуючи заслужену похвалу, дитина знаходить впевненість і силу, так необхідні у дорослому житті. Важливо хвалити дію, а не особистість. Можна також вказати на те, яку важку задачу виконав малюк, наприклад: «Це дуже непросто - намалювати пташку». Необхідно підкреслювати, посилювати його радість від подолання труднощів, це буде надихати його, вселяти впевненість у своїх силах і здібностях, викликати бажання досягти нових результатів.
Якщо заохочуватимете малюка дуже часто, він перестане звертати увагу на похвалу, вона втратить для нього свою виховну силу. Часті й незаслужені «погладжування» приводять до того, що дитина чекатиме хорошого ставлення до себе незалежно від своєї поведінки.
Психологи стверджують, що вибір методу похвали залежить від можливостей, вікових рамок та індивідуальних якостей конкретної дитини. При цьому потрібно враховувати його психічну індивідуальність, тип нервової системи, темперамент і вже набуті особистісні риси. Які ж існують основні типи особистостей і які форми похвали будуть для них найбільш прийнятні?
Як хвалити дитину?
Перший тип являє собою нерішучих і боязких дітей
Вони охочіше діють не самостійно, а під керівництвом дорослих. Діти цього типу схильні хвилюватися навіть з незначних приводів, переживати, чи впораються вони з дорученою завданням. Успішно виконавши якусь роботу, вони намагаються помітити, що інші зробили б це краще. Ці діти намагаються вибрати легшу роботу, побоюючись невдачі, і часто потребують спрямування.
Таких дітей просто необхідно хвалити й заохочувати. Їх досягнення, навіть незначні, не можна залишати без уваги. Це буде вселяти їм відчуття впевненості у власних силах. Але при цьому потрібно враховувати можливості дитини, щоб не перевтомити частими вимогами. До таких дітей можна застосовувати навіть випереджальну похвалу, щоб зміцнити в них впевненість при виконанні завдання.
Діти другого типу акуратні й відповідальні до педантизму
Їм хочеться виконати будь-яку справу з максимально можливим результатом, помилки не допустимі, а якщо таке трапляється - це привід для глибоких переживань. Такі діти намагаються вибирати найскладніші завдання і рідко зізнаються собі, що не здатні впоратися з ними. Дитина цього типу буде вимагати досягнення високих результатів не тільки від самого себе, але і від інших. Він може затратити масу старань і зусиль для ретельного виконання будь-якої роботи. Однак не завжди здатний відокремити головне від другорядного, тому часто не досягає тих результатів, які були заплановані.
Таких дітей теж слід більше хвалити, але не тільки при досягненні високих результатів. Похвала для них корисніше буде під час роботи, щоб допомогти усвідомити основний зміст справи, його глибину. Підбадьорювати й хвалити треба навіть тоді, коли щось не вдалося, але були здійснені спроби, зусилля для виконання завдання. Випереджальну похвалу до таких дітей застосовувати не слід, треба лише заохочувати за конкретно вчинене справу.
Третій тип- діти, впевнені в собі
Їм багато чого вдається без особливих зусиль. Іншим для досягнення тих же результатів буде потрібно більше сил і старань. Заохочуючи таких дітей, потрібно побоюватися, що впевненість у собі може перерости в самовпевненість, постійну потребу в успіху. Тривалі і цілеспрямовані зусилля можуть стати для дитини обтяжливими. Крім того, досягнення інших, не настільки значні, він може знецінювати, ставитися до них з іронією і навіть презирством. Якщо ви помітили, що подібна поведінка властиво вашій дитині, хваліть тільки за те, що стало результатом серйозного зусилля, а особливо за допомогу, надану їм іншим дітям. Намагайтеся заохочувати будь-яку його спробу порадіти чужому успіху.
Життя з оцінками значно простіше, тому що вони розставляють орієнтири, допомагають визначатися. Тому на питання «Як не перехвалити дитину?» Хочеться відповісти: «Подумайте самі!» Чи не хвалити - означає «не помічати»? Потрібно стовідсотково відгукуватися на те, що зробила дитина (радістю, сумом, співчуттям, роздратуванням), розглядати, цікавитися, вислуховувати, висловлювати свою думку, але не захвалювати. Набагато важливіше, на мій погляд, частіше повторювати: «Я тебе люблю». Вияв любові для дитини вище усіх похвал.
Віра в свою дитину, в її можливості й таланти допомагає, на мій погляд, значно більше, ніж будь-яка оцінка. Саме віра допомагає їй вирости тією людиною, якою їй призначено стати. Існує така проста буддійська мудрість: світові не потрібен ще один Ісус чи Будда, світові потрібен ти. Адже кожна людина унікальна, ким би вона не була.
Анжела Левченко
 |
Анжела |  |
(0) |
|
