Для нашої сім'ї Різдво - одне з найдивовижніших і найулюбленіших свят. Ми найбільше очікуємо його приходу. Це свято приносить тепло і радість. Скільки себе пам’ятаю, ми завжди зустрічали Різдво у колі своєї родини. Спочатку це був дім наших дідуся і бабусі. А тепер напередодні свята ми разом з дітьми обов'язково їдемо до батьків. У їхньому будинку вже багато років збирається наша родина.
На Святу вечерю 6 січня накриваємо святковий стіл, обов'язково з дванадцяти страв, але не сідаємо відразу вечеряти, а чекаємо, коли на небі з'явиться перша зірка. У будинку горять свічки і цього вечора усі стежать за небом, очікуючи її появи. Моя мама на стіл завжди стелить першу скатерку для добрих душ та, розклавши по краях часник, застеляє другу скатертину - для людей. Посеред столу батько ставить паляницю, в яку вставляється свічка.
Ще перед вечерею батьки маком обсипають усю домашню живність, щоб відвернути злу силу. І коли вже все готове, вносять до хати "Святки". Для цього мій батько бере за руку меншого онука і йде з ним до хліва, несучи непочату воду, а синок - три колоски. Там вже стоять приготовлений Дідух та 12 в'язок запашного сіна. Все це кропиться водою і примовляється молитвою: «Милостивий Боже, і ти, Сонце праведне, зі Святим Різдвом! Торік дали ви урожай, дали добро, багатство і здоров'я усій нашій родині. Пошліть іще краще цього року!»
Потім Дідуха вносять до будинку і ставлять на покуті. До тих пір, поки Дідух стоїть на покуті, суворо забороняється виконувати будь-яку роботу.
Головні різдвяні страви звісно ж кутя та узвар. Для куті беремо завчасно товчену і вимочену пшеницю, а також "непочату" - набрана до сходу сонця воду, яку, вважають, освятив уночі сам Бог Сонця. Узвар готуємо із сухофруктів - яблук, груш, слив, вишень. Дванадцять страв символізують 12 апостолів чи свідчать про побажання 12 щасливих місяців року для всієї родини. Пригадую, готуючись до Святвечора, бабуня моя розпалювала піч, але не так, як звичайно, а особливим способом. У піч закладалися 12 полін, а вогонь висікали кресалом, яке протягом 12 днів лежало під образами. На цьому вогні готувалися традиційні пісні страви, випікався хліб, і усі збиралися за одним столом за родинним святковим частуванням. Бабуні давно немає, але все, що запало в душу з дитинства, продовжуємо і ми у своїх звичаях.
Найстарший господар бере ложкою кутю й промовляє молитву за покійних дідів і батьків, запрошуючи їх на вечерю. Для них та відсутніх членів родини на столі спеціально ставиться дві чарки і тарілки (з них ніхто не їсть, туди насипали куті). Традиційно на цю вечерю готуємо пісний борщ з грибами, капусняк, рибні страви, вареники з капустою, голубці з рисом, пісні млинці, гриби, пироги. Після вечері кутю та деякі інші страви зі столу не прибираємо, а залишаємо для духів померлих предків, які, за віруванням українців, також приходили «на різдвяну кутю».
А от на саме Різдво Христове 7 січня готуємо велику сімейну вечерю. Піст закінчився, тому на столі можуть бути присутніми різноманітні м'ясні страви: домашня ковбаса, гуска або качка з яблуками, холодець, буженина, а також млинці, заливна риба, пироги і пряники.
Так уже повелося здавна, що саме у Різдвяний вечір у нашій родині пробачають всі набуті за рік образи і діляться оплатком - спеціально освяченим білим хлібом. Голова сім'ї – мій батько, бере посудину з оплатками і каже: «Найціннішим даром Бога для нас є Ісус Христос, даром Його отримали, і Його даром хочу поділитися з кожним. Тільки Він – як той хліб – оплаток – є хлібом, який дає правдиве життя, життя вічне». Після цього ми просимо вибачення і дякуємо за все добро, яке один одному зробили. Батько читає молитву: «Поблагослови Господи Боже нас і ці дари, які з твоєї доброти будемо споживати. Навчи нас ділитися хлібом та добром з кожною людиною. Через Христа Господа нашого».
Вважається, що це свято не можна проводити на самоті або в дорозі. У святкові дні не забували і про тих, хто не може посидіти за родинним столом. Вважалося, що сам Христос в образі самітника сходить в цей день на землю і стукає у двері будинків. Звідси і пішла традиція – здійснювати в цей день безкорисливі справи, допомагати тим, хто волею випадку позбавлений святкового частування, тепла сімейного вогнища і даху над головою.
А після вечері починали співати колядки. Одна з найулюбленіших колядок,яку знають усі в нашій родині - «По всьому світу стала новина»:
По всьому світу стала новина:
Діва Марія Сина родила.
Сіном притрусила,
В яслах положила
Господнього Сина. (2)
Діва Марія Бога просила:
– В що ж би я Сина свого сповила?
Ти, Небесний Царю,
Прищли мені дари,
Сього дому господарю. (2)
Зійшли ангели з неба до землі,
Принесли дари Діві Марії:
Три свічі воскові,
Ще й ризи шовкові
Ісусові Христові. (2)
Засіяла звізда з неба до землі,
Зійшли ангели к Діві Марії.
Співають Їй пісні,
Господній Невісті,
Радості приносять. (2)
Потім батьки обдаровують дітей, гостей та один одного грішми й дарунками на майбутній достаток і багатство. Відвідайте онлайн слоты для отримання додаткової інформації.
Протягом багатьох років і зміни поколінь прекрасні сімейні традиції зберігають єдність нашої родини. Саме зі своєї сім’ї, з родини іде у світ людина і несе в нього своє серце, наповнене добротою і любов’ю, відчуттям краси і справедливості. Тому не забувайте своє коріння і традицій своїх родин, щоб наші діти достойно могли передати їх і своїм предкам.
Мама двох синів
Левченко Анжела
