Так трапилось, що мої батьки розлучилися, коли мені було дуже мало років. Свого батька я навіть не пам'ятала, аж поки в 17 років випадково не познайомилась із ним на зупинці. Але все більше моїх знайомих потерпають від буму розлучень. Зі своєї дзвіниці я бачу, що психологи, кажучи про кризи трьох, семи років і т.д., мають на увазі звичайні закономірності, а не закони. Адже виявляється, що навіть через 15, 20 і 30 років дорослі розумні люди під час розлучення починають вести себе як підлітки, кидаючись образами і перетягуючи дітей на свій бік.
Розлучення – це завжди важко для дитини
Є в мене колишній однокласник Паша, чудовий хлопець. Єдиний джентльмен класу. Його мама працює в нашій школі. Я знаю його вже два роки, але лише влітку дізналась, що його батьки розлучились. Розлучення – це завжди важко для дитини, навіть коли знається, що їй все одно. Я вперше побачила Пашу таким засмученим, коли він говорив про розлучення батьків. Він курив сигарети і розповідав про скандали, відповідальність, яка на нього випала і як він хоче все врятувати і згорає від неможливості. Одне з найстрашніших запитань, котре я почула від Паши: "А вони взагалі мене люблять?" І стало зрозуміло, що вам, дорослим, ні чорта не ясно. На основі своїх спостережень і опитувань серед знайомих я зробила висновок, що коли справа доходить до розлучення, дорослі втрачають глузд і забувають про дитину. Вам здається, що нічого не змінилося, що Ваш син просто довше гуляє з друзями, а насправді він сидить під під’їздом і не хоче йти до дому, де буде знову чути скандали і з’ясування стосунків.
Не можеш знайти рішення - звертайся до нашого ПСИХОЛОГА
Мама пішла з родини і забула про доньку
В іншій ситуації опинилась моя краща подруга Соня. В неї прийшла біда, якої не чекали – мама пішла від тата до більш заможного коханця. Шоком це було дійсно для всіх, і звичайно для Соні. Ви не уявляєте скільки сліз я втерла і скільки годин слухала про те, що її мама її не любить. А мама просто полюбила чоловіка, чи гроші, чи щось ще, але забула про доньку. Повертаючись до ситуації з Пашею, я не могла не згадати про відповідальність. В нього є брат, котрий тільки-но пішов у другий клас і якому потрібен батько, як приклад, як порадник і чи нормально, що роль, з якою справляється не кожен дорослий чоловік, має тягнути підліток? Чому їхній батько, як і багато інших у всьому світі, поводить себе, як повне чмо і не заходить у гості, навіть якщо живе в сусідньому дворі? Питання на котрі повинні давати відповідь саме Ви, а не я, не Паша і не його брат. Шановні батьки, діти – це набагато більша відповідальність і дітьми ми залишаємося, допоки в нас є батьки, то ж будьте ласкаві, вирішуйте свої питання так, щоб не калічити своє чадо. Я не кажу про те, що не варто відміняти розлучення – у всіх є свої причини для цього, але ж будьте дорослими і не ведіть себе, як діти, якщо ви дійсно нас любите.
Лана Артеменко,
слухачка курсу «Журналістика для підлітків»
(0) |
|