Яким було моє перше кохання? Не можу сказати, що воно було повністю щасливим, проте воно принесло мені дещо цінне.
Все почалося в п’ятому класі. Тоді до мене підсадили новенького. Ми були зовсім різні: я була спокійна, він галасливий і непосидючий. Він постійно мене відволікав від уроків і цим трохи дратував, але скоро я стала до нього звикати.
Від жартів до уваги
Він постійно жартував, особливо на дуже нудних темах. Іноді мені було важко стримати сміх. Я стала звикати до його трохи дитячих жартів. До сьомого класу ми спілкувалися не дуже близько: ми все ще разом сиділи, жартували на заняттях, іноді ділилися перекусом. Він навіть провів мене додому кілька разів. Наступного року все трохи змінилося. Справа в тому, що в школі не вистачало підручників, тож нам видали один комплект на парту. Тепер на вихідних ми часто обмінювалися підручниками в торговому центрі, зазвичай після цього ми гуляли.
Прогулянки в торговому центрі й мої почуття
На цих прогулянках ми й дізналися багато нового про одне одного. З ним було дуже легко говорити на будь-яку тему. Він часто жартував і це робило наші прогулянки приємними. Іноді він пригощав мене морозивом. А ще ми разом слухали музику. Він відкрив для мене світ року. Мабуть, саме з цього часу почалася моя любов до музики гуртів Imagine dragons, Nirvana, Skillet тощо. Звісно, після таких прогулянок я закохалася в нього по самі вуха. Я хотіла розповісти про свої почуття, але не могла наважитися.
Мама здогадувалась...
Про свої почуття я не розповіла навіть мамі. Звісно, вона знала, що я гуляла з однокласником, і скоріш за все здогадувалась про мої почуття, але прямо ми не говорили. За це я її і люблю: вона все розуміє, але не лізе не в свою справу, поки я про це не попрошу.
Перший мій крок і … розчарування
Одного разу він забув на парті підручник з німецької. Я поклала його собі у рюкзак і згадала про це тільки ввечері. І зрозуміла, що це мій шанс, тож вклала в книжку записку з освідченням. Тепер залишалося тільки чекати. Через тиждень він знайшов цю записку. І перше, що він зробив – розказав друзям. На перерві з цього вже сміявся весь клас. Вони не перестали обговорювати мене, навіть коли я стояло прямо у них за спинами. Я не розуміла, як він міг так вчинити. Я просто стояли в коридорі і дивилися кудись скрізь стіни. У моїй голові було багато різних думок. Не було сили навіть заплакати. На уроках я не могла зосередитися, іноді навіть забувала робити вигляд що пишу. На щастя вчителі мене не чіпали. Мабуть, бачили, що зараз не кращий момент для цього.
Друзі підтримали. Кохання – розчарувало
Того дня зі мною заговорили тільки три людини.Першою була Настя. Вона підійшла до мене на великій перерві і почала розповідати про якийсь смішний випадок, а потім потягнула до пустого класу. Там вже була Тоня. Дівчата про щось гомоніли, намагалися мене розсмішити. Я навіть подумала, що все налагоджується. Я поверталася додому дуже повільно. Я вірила, що він зробив це ненавмисно і зараз він наздожене мене, щоб вибачитися. На жаль, цього не сталося. Мене наздогнала тільки однокласниця. Наталя спитала, чого весь день я поводилася так дивно. Я не знала, що відповісти, намагалася сказати, що все добре, але при цьому відчула, як противно тремтить мій голос. Наталя протягнула мені серветку. Я й не помітила, як почала плакати. Наталя намагалася мене заспокоїти, вона описувала, яка гарна сьогодні погода, пропонувала відволіктися, а потім додала: «Не хвилюйся, скоро про це ніхто й не згадає. І все знову стане на свої місця». Я кивнула і пішла додому. Ненавиджу плакати на людях. Весь вечір дівчата надсилали мені смішні картинки і обговорювали серіали, а Наталя час від часу питала, чи все зі мною нормально. Ось так і закінчилося моє перше кохання. Можливо, воно було далеким від ідеалу, зате я знайшла подруг, на яких можна покластися в будь-якій ситуації.
Бузкова Т.
Коментарі:
Перше кохання. Як вести себе батькам?
Діана Кочерева, психолог
Перше кохання дуже вразливе. Безумовно, прямо сьогодні встановити теплі та відкриті відносини з вашим їжачковим підлітком не вдасться. Проте спробуймо. Будьмо пильними, уважними та чутливими до наших таких вже дорослих дітей, але таких, що потребують нашої турботі та підтримки. Розмовляймо з ними по-дорослому та серйозно, не допускаючи насмішок, обережно та бажано безоціночно. Будьмо поруч, на його стороні переживань. Розкажімо, як самі переживали цей досвід, чия думка та підтримка були актуальними, поділімося своїми помилками та висновками, відвертість та гумор допоможуть нам у цьому. Обережність та повага допоможуть побудувати довіру у взаєминах. Тут є сенс розкрити тему засобів безпеки та хвороб, що передаються статевим шляхом. Робімо це відверто, без сорому та залякувань. І нарешті, давайте познайомимося з джерелом симпатій нашого підлітка! Побачимо його очима ті риси, що так захопили та припали йому до душі (тут ми геть забули про критиканство, занудство та правильність). Пізнаймо різнобарвний світ своєї дитини ще з одної сторони. Хай всі ми запам’ятаємо цей період яскравим :)
Маша Городенко, 16 років
Вперше я закохалася у садочку. Тоді ми були чоловіком і дружиною. І він навіть інколи не відпускав мене додому. Взагалі-то я людина, що часто закохується. І мені подобалось багато хлопців, при чому вони постійно змінювалися. Вперше я закохалася дійсно сильно у 12 років. Хлопець вчився зі мною у музичній школі, а також ми разом відвідували спортивні заняття. Він був старший мене на 4 роки. Це почуття не було взаємним. Однак я "бігала" за ним впродовж 3 років. Батьки дізнались про це випадково. Не засуджували, однак любили посміятися з цього приводу. Перші серйозні стосунки були у 15. Він був старший мене на рік. Познайомились на тренуваннях. І зустрічались майже рік. Мама поставилась до цього нормально. Тато ж невтомно читав мені довжелезні лекції про небезпеку ранніх інтимних стосунків
Ігнат, 17 років.
Вперше закохався у дитячому садочку, коли мені було 3 роки. Серйозніше – в 12 років. Кохання було взаємним. Дівчина – це подруга дитинства. Вона була на рік старша від мене. Потім ми роз’їхались у різні місця. Батькам я не говорив про своє кохання.
Юлія Квашук, 15 років
Вперше я закохалася десь у третьому класі. Тоді це залишилося лише симпатією, адже у такому віці про кохання я знала лише з мультфільмів. Вже у восьмому класі мені дуже сподобався хлопець, який згодом взаємно відповів на мої почуття. Наші почуття пройшли через багато випробувань і тривають досі, незважаючи на чималу різницю у віці. Зараз я почуваюся щасливою поруч з цією людиною. І навіть мої батьки згодом зрозуміли, що кохання не заважає навчанню та іншим заняттям. Адже рано чи пізно кожна людина знаходить свою половинку!) Я вважаю, що не можна закохатися за конкретними критеріями, адже коханих не обирають.
 |
 |
(0) |
|
