Укр Eng
093 717-31-27
067-25-76-489
Фото/Відео  (усі записи)
Mafia Party: День народження Творче завдання: Голодомор. Згадуємо Military party
День народження з Мінімаус
РЕП(газета)  (усі записи)
Розкажи мені, казку, мамо…

В сотий раз розповідати казку про Колобка, а й слова вимовити не має сил. Знайома ситуація?  ...

(0) Перейти...
Люди з інвалідністю отримали безкоштовно професію в ІТ

Завершився проект Be QA Today.  Люди  з інвалідністю стали  “тестувальниками” та мають шанс працювати в ІТ компаніях ...

(0) Перейти...
Говорити про секс потрібно з садочка

До 11-12 років у дитини повинна сформуватись домінанта – що секс це нормально. Читайте поради гінеколога.  ...

(0) Перейти...

17/10
2013

Чи уміємо ми готувати домашні завдання?


У нас із подругою діти одного віку – третьокласники. Щоразу, коли заходить мова за навчання, ми сперечаємося. Особливо щодо підготовки уроків. В силу моєї зайнятості мій хлопчик домашнє завдання виконує самостійно. Подруга домогосподарка, тому більше часу може приділити своїм дітям. Але вони виконання уроків перетворюють на цілий ритуал, який триває до пізньої ночі. Моє дитя урокам приділяє максимум годину. Найгірше те, що подруга привчила свого сина виконувати завдання виключно з її допомогою і під її наглядом. Тому самостійно дитина не може і не хоче навіть думати. Звичайно, погоджуюсь, що різні діти – різний темперамент, різний рівень підготовки, розумові здібності, темп виконання завдань і тому подібне. Однак самостійність у діток потрібно розвивати змалечку. Хоча і контролювати результати виконання завдань беззаперечно потрібно. Але надмірна опіка над дитиною ніколи не піде на користь. Як на мене, дуже важливо правильно розподілити вільний час, щоб дитина після школи могла відпочити, погратися, зайнятися улюбленою справою і вже потім виконувати домашнє завдання.
Сьогодні школа ставить серйозні вимоги перед дитиною щодо навчання. Безумовно, діток потрібно привчати до того, що для них уроки за своєю важливістю знаходяться на одному рівні із найсерйознішими і найважчими дорослими заняттями, що потребують зосередженості. Дітям важко справитися з великим емоційним та інтелектуальним навантаженням. Тому дуже важливо не переобтяжувати дитину знаннями, не сидіти за уроками з ранку до ночі. Хіба виникатиме після цього у дитини зацікавлення? Особисто я ніколи не даю дитині додаткових домашніх завдань і не примушую переробляти погано виконану роботу. Навіщо? Адже дитина вчиться! І це навчання має бути насамперед цікавим, а не відбивати охоту і перетворювати навчання на нудну справу. Чула не раз від батьків фрази типу «а ми вчора двадцять разів переписували, поки не написали без єдиної помарочки!» Навіщо? Такими сумними уроками батьки насамперед відштовхують від себе своїх дітей. У дитини з’являється боязнь покарання за погані оцінки, небажання навчатися.
На одному зі шкільних стендів у Пам'ятці «Виконуємо домашні завдання» першим пунктом зазначено - розпочинайте виконання завдань в один і той самий час кожного разу. Також спілкуючись з батьками синових однокласників не раз чула висловлювання, що спочатку краще виконати письмові завдання і більш легкі, потім – більш складні. Та я вважаю, що у навчанні не повинно бути стереотипів. Адже кожна дитина – особистість, і це потрібно враховувати в тому числі й при виконанні домашніх завдань. Невже ви особисто щодня постійно виконуєте усю роботу за шаблоном? Звичайно ж ні, то чому дитина має діяти за якоюсь визначеною схемою? Дозволяйте дитині керуватися власними відчуттями: хоче малювати – нехай малює, хоче спочатку вивчити вірш, а потім розв’язувати математичні задачі – підтримайте її в цьому. Це дуже важливо, щоб не перетворювати навчання на рутину.
Я у вихованні, як і в житті керуюся принципом – не помиляється той, хто нічого не робить. Ми, дорослі, часто повторюємо, що кожен навчається на своїх помилках. Тому давайте шанс своїм діткам так само помилятися і виправляти свої помилки. А ще візьміть за добру звичку хвалити своїх дітей. І менше сварити! Особливо, що стосується навчання. Краще сказати «нічого страшного, не вийшло – наступного разу ти старатимешся більше і усе вийде». Повірте, це принесе кращі результати. Успіх вашої дитини – це і ваш успіх, а її невдачі – ваші невдачі. Програмуйте дитину на успіх. Психологи радять не порівнювати результати навчання своєї дитини з результатами інших дітей, а тільки з її власними, не створювати «хронічний дефіцит похвал» через те, що дитина одержує нижчий бал замість очікуваного високого.
Я щаслива, що мої діти у мені бачать гарного друга, добру маму, а не цербера, який стоїть над головою і кричить. І запам’ятайте ще одне – не усі можуть бути геніями, відмінниками і приносити лише 12. Та і не це важливо. Наші діти ходять до школи не за оцінками, а за знаннями! А ще наші діти найкращі й найрозумніші. Не забувайте казати їм про це!

Анжела Левченко

Анжела (1)
   
Нравится
Коментарі: написати новий коментар
Ivanna 18.10.2013 11:52

Дякую, Анжело! Дуже актуальний матеріал. Я ніколи не "сиділа" з дитиною над домашнім завданням, але знаю таких мам. А яка Ваша думка, шановні відвідувачі нашого Родинного центру?




написати новий коментар


Увійти за допомогою: Facebook Вконтакте Одноклассники Google Twitter

або введіть пошту та пароль:

Ел. пошта:Зареєструватись
Пароль:Нагадати пароль